вчителька* краєзнавець СШ №10, випускниця школи №4 1954 року.
«Правда Прилуччини», 30.05.2001
24 травня 2001 року для жителів нашого міста ввійде в історію, в цей день на фасаді будинку середньої школи №4 була відкрита меморіальна дошка нашій славній землячці, відомій поетесі Любові Василівні Забашті.
В цей день Україна відмітила День слов’янської писемності і культури, і вперше було проведено в Києві свято української мови.
А в школі №4 це свято співпало з відкриттям меморіальної дошки їхній колишній випускниці Любові Забашті. Перед відкриттям в залі зібралися родина Я. Забашти (син Ігор, онуки Тарас і Леся, невістка Галина, сестра Людмила Василівна), письменники-друзі поетеси Борислав Степанюк і Микола Шудря, співачка-бандуристка Тетяна Лобода, учителі шкіл міста і учні, жителі Броварок і Кустівець.
На сцені – красивий портрет молодої поетеси і слова: «Любов Забашта – дочка мальовничого Удаю». В залі оформлені стенди, на яких висвітлено життєвий і творчий шлях Л. Забашти. Окремо оформлена виставка групою «Пошук» середньої школи N“10 і міською бібліотекою №1. Біля сцени прекрасно оформлена виставка книг Л. Забашти бібліотекарем школи Людмилою Петрівною Пашук. Ці книги в свій час дарувала своїй школі Любов Василівна, а потім її син ігор.
Свято вшанування пам’яті Любові Василівни Забашти відкриває директор школи Надія Василівна Черній. А на сцені вже ведучі вечора Жанна Вікторівна Зливко і Людмила Василівна Каліш готові розпочати розповідь про життя і творчість поетеси.
Народилася Любов Василівна З лютого 1918 року на Кустівцях. Вчилася вона в СШ №4. Перед самісінькою війною закінчила Одеський водний інститут, згодом ще й мовно-літературний факультет Київського педінституту.
Перша книжка «Нові береги» побачила світ в 1950 році, А через два роки вийшла ще одна – «Щоб мовчали гармати». Потім ще і ще:
«Калиновий кетяг», «Квіт папороті», «Гніздо голубки», «Вересневі світанки» і т.д. Тираж творів від 5-6 тисяч до 1000000. Три головні струмені її творчості – ліричний, публіцистичний, епічний. Під час свята звучали вірші Любові Забашти різних років і тем:
Мій отчий дім, ти дав мені усе,
Моя маленька, біла моя хата
Ввійшла у серце співом голосним,
І словом тим, яке дарує мати.
Багато зусиль до проведення свята доклала заступник директора школи по навчально-виховній роботі вчителька української мови і літератури Тетяна Кузьмівна Голуб. Вона, вітаючи гостей, прочитала вірш «Рідна мова». Адже в цей день вся Україна відзначала свято української мови.
Зворушливим був виступ сестри поетеси Людмили Василівни. Вона розповіла про навчання Люби в школі, про її перші вірші, перше кохання, роки окупації, післявоєнні роки.
А потім слово бере Ігор Валентинович Забашта.
Шановні жителі Прилук! Я і моя родина щиро вдячні вам за те, що ви бережете пам’ять про мою маму, поетесу Л. Забашту. Низький уклін школі №10, яка вже в 1991 році, відразу ж після смерті мами, відкрила меморіальну дошку на будинку по вул. Перемоги, 91, де вона народилася, і школі №4, яка сьогодні організувала свято з нагоди увічнення пам’яті відомої поетеси Л. Забашти. Вона любила Прилуки, свою малу батьківщину, і часто приїздила сюди, приходила в школу №4, подарувала свій портрет, який ви бачите на сцені.
Побратими по перу Борислав Степанюк, лауреат премії їм. Павла Тичини, і Микола Шудря, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка, розповіли присутнім про зустрічі з Л. Забаштою і її чоловіком, поетом А. Малишком.
На сцену піднімається молода дівчина, яка є ніби копією своєї бабусі, онука Леся Забашта, студентка консерваторії. Вона виконує пісні на слова Л. Забашти, а акомпонує на бандурі Тетяна Лобода, яка добре знала Л. Забашту. А потім у переповнений зал полинув голос Любові Забашти, такий дорогий, чарівний і мелодійний.
Настає урочиста мить. Директор школи Надія Василівна Черній надає слово для виступів Ніні Степанівні Поповій – секретарю міської ради і виконкому, Миколі Петровичу Турківському – члену Спілки письменників України, Тетяні Василівні Шавро – завідуючій бібліотекою №1, Володимиру Федоровичу Карасю – заслуженому художнику України, Семену Тихоновичу Кантуру – місцевому скульптору.
Син поетеси Ігор Забашта повідомив, що меморіальну дошку виготовив у Києві Микола Ілліч Білик – член Спілки художників України, заслужений художник України.
Право відкрити меморіальну дошку нашій землячці Л. Забашті надається сину Ігорю Валентиновичу та секретарю міської ради і виконкому Ніні Степанівні Поповій. Спадає біле покривало, урочисто звучить музика духового оркестру під керівництвом Валерія Проценка. Текст меморіальної дошки повідомляє, що Любов Василівна навчалася в середній школі №4, а скульптурне зображення обличчя Л. Забашти нагадує прилучанам, що вона повернулася до своєї рідної школи, до своїх Прилук, які вона дуже любила.
Меморіальну дошку освятили митрофорний протоієрей, настоятель храму Різдва Іоанна Предтечі отець Олексій Бородай і отець Георгій Бойко.
Свято закінчилося, звучить знову музика, люди не розходяться.
Любов Василівна Забашта навічно повернулася до нас зі своїх далеких лебединих доріг.