Поетичний діалог

Навіть після смерті Любов Забашта й Андрій Малишко залишаються разом

Все, що робиться в дощ, на добре і надовго, вважають у народі. Символічно, що саме вчора його перші краплі освятили меморіальну дошку на честь поетеси Любові Забашти. Барельєф скульптора Миколи Білика відкрили на вулиці Богдана Хмельницького, 68.

— Ніде в світі немає такого місця, де б жило стільки талановитих людей,— поділився з присутніми народний депутат, голова Національної спілки письменників Володимир Яворівський.—У цьому будинку, який називали “Роліт”, мешкали Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Леонід Первомайський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Максим Рильський. 37 років прожила тут і Любов Забашта — поетеса й дружина Андрія Малишка. Не нам судити, як виконала вона місію бути соратницею генія. Тепер наше завдання — переосмислити її творчість або просто прочитати все написане Любов’ю Забаштою.

А от видатною поетесу Володимир Яворівський не назвав. Він вважає, що її любили і цінували лише тому, що була дружиною Малишка.

— Я не був знайомий з Андрієм Самійловичем. Бачив його лише раз в Одеському університеті, на вечорі. А от Любов Забашта часто приходила в часопис “Вітчизна”, де я працював заступником головного редактора,— пригадує Володимир Олександрович.—Приносила вірші. Але не всі були варті друкованого слова. Чого гріха таїти, книжки Забашти виходили лише завдяки чоловікові.

А яке життя в них було заплутане. Любов Василівна виховувала сина від попереднього шлюбу. Від першої жінки у Малишка залишилася дочка Валентина. Нині вона — член Спілки письменників, теж поетеса. Саме вона, а не законна дружина зробила більше для увічнення пам’яті поета…

Син Любові Забашти Ігор Валентинович переконував у іншому:

— Кохання мами та Андрія Самійловича було діалогом двох поетів. “Таких чуттів земля ще не знала. Таких страждань ще не звідав світ. Я так тебе навіки покохала, що не страшні мені ні розтин, ні наліт. Земля моя, дай тебе розцілую. За те, що ти родила Пісняра. В мою судьбу, таку лиху і злую, дала любов, що вічно не вмира” — ці рядки матуся присвятила Андрію Малишкові.

— На жаль, творчі люди дуже заздрять одне одному,— одностайно вважають письменниці Марія Влад та Раїса Скалій.— Любов Василівна була не така. Навіть своїми вчинками виправдовувала ім’я. Вона випромінювала велику любов до ближнього. Виховала дівчинку з дитбудинку. Коли ми не знали, де переночувати, вона запропонувала жити в її квартирі. Ця людина вміла лише давати. Тому й заслужила любові небесної.

Відтепер навіть у камені поетеса та її коханий будуть разом. Барельєф Любові Забашти закріплено поруч з барельєфом чоловіка.