Щиро людське, надихане жаданням добра і краси,
сповнене гострим почуттям справедливості, поетичне слово Любові Забашти передусім приваблює своєю
злитністю з індивідуальністю самої поетеси.
Більш за все поетеса ненавидить егоїстичну,
байдужу й холодну творчість. Проблема покликання поезії й поета завжди гостро турбувала Л. Забашту, в багатьох віршах на різних етапах творчості вона міркує з цього приводу. «Притча про бездушну поезію» – так
називається один з таких віршів збірки «Ой катране,
катраночку». Йдеться в ньому про поета, який не зміг «втоптати стежечки до серця людського». Творчість його пройшла мимо людей і життя, і в смертний час свій поет залишився самотнім, один на один із своєю
немічною і нікому не потрібною поезією. Девіз Л.
Забашти – «Ні одного бездумного рядка, ні однієї мислі неживої, ні одного не вистражданого слова!..».
Квіт папороті
- Вічний вогонь
- Вкраїні
- “Ти не вернешся, юність моя комсольська…”
- Пам’ять серця
- Квітка горіння
- “Палає Гус …”
- Ми – комуністи
- Бесіда з африканцем
- Дуб на Хортиці
- “Син забув свою матір”
Дівич- гора
- “Люблю тебе далеко вдалині …”
- “Ти мене кличиш …”
- Дівчина- гора
- “Хай мені насниться …”
- “Одружуся я з мрією смілою, чистою …”
- “Не спохмурюй свої брови …”
- “Я, мов німфа Каліпсо …”
- “Візьміть у мене ве, та не беріть любові …”
- Едельвейс- квітка кохання(Пісня)
- “ Коли я бачу іншу в самоті…”
- “ В Кончі- Заспі загорілись клени…”
- “Пролетіли роки, наче коні…”
Гніздо голубки
- Гніздо голубки
- Пролог трагедії і перемоги
- Троянда Белонніса
- Мадонна на гратах
- Око дракона
- Черкають мертві
- Делегатка вікі кам’яного
- Жінка в чорному
- Дівчина з Долини Глечиків
- Ластівка без гнізда
- “Вони стоять- не людт, муляжі…”
- Чорна ріка
- Чорна Кіпріда
- “ Пурпурові серця”
- На руїнах будинку Гейне
- Серце Шопена
- Біля скульптури жінки
- Портрерт дівчини
- Господиння
- О, як ви рано постаріли…
- Про шуби із леопарда і знаменитих жінок світу
- Солдату вічності
- “Люблю я ранок”
Пісня і хліб
- Як пахне хліб
- “Вічний художнику, де ти?”
- “Хочеш мови пізнатим скарбницю…”
- Балада про поета
- Український хліб-сіль
- Коли плачуть слова…
- “З гнізда малі злетіли солов’ята…”
- “Я бачила якось ворожія…”
- Рильський дарую селу Романівці піаніно
- Народження поета
- Лист з України
- Поєдинок
- Не бійтеся яскравих кольорів
- Кредо
- Монолог абстракціоніста
- Сивашська балада
- Величальна короваю
- “Берижи любов глибоку…”
- Надвечірня рапсодія
- “Коли тебе чекаю я вночі…”
- “Ти любиш землю, де зростав…”
- Зерна
- Горяче слово
- “Так гарно пишуть тепер поетеси…”
- Засвічую всім маякам далеко
Вірю людині
- “Я не хочу Кассандрою бути…”
- Замки
- Балада про крицю,яка нехотіла вбивати
- “Я не стрічала чесноти гладенькох…”
- Злодій
- “Живе одинока людина…”
- “Ростуть дівчата, мов гриби…”
- Старшим
- Моди
- Елегія про зір
- Матері поета
- Легенда про янтарь
- Коли людину стріне в путі
- “Стояла у лісі береза висока,співчувала…”
- “Коли він молодий…”
- Чому буває так
- “Що робить невродливим…”
- Берізка
- Балада про райского птаха
- Дві любові
- “Я стрічала жінку- серце охололе…”
- “О ти, новітня Мессаліна…”
- “Бува любов- мов сокіл на руці…”
- “На далекому десь небосхилі…”
- “Я боюсь очей, схожих на жовті фісташки…”
- “Босоркане, босоркане…”
- “Життя навчило нас не брать на віру слова…”
- “Коли надійде осінь у життя…”
- Заповіт собі
- “По дніпровських дорогих прикметах…”
Незабудки
- Ленін у Парижі
- “Задумався світ над Кафкою…”
- Карпатська кантилена
- Бандурі
- Триптих про Довженка
- Біографія мужності
- “Нехай між нас не буде ханжества…”
- “О Нефертіті, ти не фараонша…”
- “Я стиглим яблуком впаду…”
- “Є люди- світильники, люди- творці…”
- “Раби речей і бранці глупоти…”
- Балада про механтропа
- Пам’яті Вінди
- “Я не хочу дрібних почуттів…”
- Хвилинні настрої
- Зозулин син
- “Я думала, що немічна була…””Митець створив із мармуру прекрасу Галатею…”
- “І хто ж те зна, як трудно я жила…”
- “Мені здавалося, коли ми стрінемось…”
- “Море нескінченності людського життя…”
- Балада про місячне сяйво
- Одкровення
- Співцю революції
- “Твій Київ- України Парфенон…”
- “Я справлю перезву і підберу спасибі…”
Поеми
- Тернова доляю. Драматична поема
- Маруся Чурай (Фрагменти з історичної феєрії)