муз. І. Шамо, сл. Л. Забашта
Ой вербиченько,
Біле личенько,
Ти шовкова сон-трава,
Пройду отавами,
Зелен-муравами,
На серці згадка ожива.
Голос милого,
Незрадливого,
Ніжно кликав мене вдаль,
Бринів за хатою
Росою-м’ятою,
Подарував мені печаль.
Він з чорнявою
Ще й з лукавою
Ділить серденько своє.
Мені ж на ґаночку
Аж до світаночку
Сумна зозуля десь кує.
Ой вербиченько,
Темна ніченько,
Синя хвиля з-під весла,
А ми стрічалися,
Та й не побралися,
Доріжка терном поросла.