муз. П. Глушков, сл. Л. Забашта
Ти – злиток сонця, ти – вогонь і грім,
Ти – тихий дощик, що напоїть душу,
Ти – зрілий муж, якому все під силу,
І ти – дитя, хлоп’я мале і ніжне,
Ти – шлях в степу легкий і білосніжний,
І ти – важкий, буремний океан.
Я розгубилася, не можу зрозуміть:
Тобі потрібна мати чи сестриця.
Душа крилата й чиста, ніби птиця.
Чи лід, який ти хочеш розтопить?
Тобі потрібна ніжність, а чи гнів?
Покірність і завбачливість чи, може,
Лиш поводир, який направить зможе.
Лиш поводир, який направить зможе
Той океан, що вийшов з берегів?