муз. Д. Задор, сл. Л. Забашта
Радять мені жити без ілюзій,
Так, як ніби люди всі живуть…
Як ніби всі живуть…
А мене на дальнім виднокрузі
Білі чайки крилами зовуть.
А мені все сняться сині роси
І твоя задумлива печаль,
Майові неповторимі грози,
Із якими розлучатись жаль.
А любов, мов квітка ломикамінь,
І на скелі виросте вона.
Відпливають роки за роками,
Біла чайка з хвилі вирина.